Дякую
Я хотів би подякувати своїм малениким зеленим друзям, які живуть зі мною в кімнаті. Протягом всього часу поки переносив слова з книги в словник, ці милі рослинки залишалися поруч і підбадьорювали мене коли бувало опускалися вже руки. Вони були зі мною від першого до останнього слова і жодного разу ніхто з них не піддався сумніву, що в мене не вийде, хоча сам я часто в цьому сумнівався. Звісно в кожної рослинки є своє ім'я і я хотів би вам їх назвати. Це - Аліса, Міа, Дженіс Джоплін, Марія Стюарт, Курт, Кріс, Дейв, Річі, Дніпровський і Київський.

Також я хотів би подякувати Голосіївському лісу який повертав все на свої місця осінніми днями в тумані з пожовклим листям дерев і дзеркальними поверхнями ставків на які падав дрібний холодний дощ, Замковій горі, де минали години деяких обідніх перерв протягом останніх двох років, улюбленим дерев'яним сходам, які відкривали рядки цікавих книг в години коли хотілося залишитися і ще трошки посидіти після, без будь-яких натяків на мовчання, довгим дистанціям які проходили для того, щоб зрозуміти для себе, те, що нас справді хвилює і зачіпає, вулицям великих міст, які постійно знаходяться саме в тому ж вимірі, працівникам шоколадних фабрик та машинам, які беруть участь у створенні смачних плиток шоколаду, які ми всупереч різних застережень споживаємо кілограмами на рік будучи в них закоханими.